Сузір'я Блеків

- Скільки можна Візлі!? - Кассіопея вилетіла з кімнати вся в пір‘ї. З недавніх пір на площі Гриммо, у будинку 12 не було де й душі примкнути, такий великий будинок здавався рукавичкою. Рік тому до будинку в‘їхав дядько Кассіопеї Блек, Сіріус, відомий серійний вбивця, який виявився доволі приємним сусідом, та й насправді він не був вбивцею, його підставили. Цього літа до них заселилось сімейство Візлі, Касс дякувала, що не всі, а всього шестеро чоловік, після чого заїхала ще Герміона Ґрейнджер. З дня на день всі очікували ще Поттера. - Я просто здурію, якщо це переселення народів не закінчиться, - дівчина спускалась в столову, яка як виявилось зайнята Орденом Фенікса. Так, дядько запропонував Дамблдору всі збори Ордену проводити в їх будинку. Тому декілька разів на тиждень в їх столовій засідало близько тридцяти чарівників та чарівниць і на декілька годин це приміщення було закрите всім, хто ще навчався в школі. Касіопея Блек, відома для студентів Гоґвортсу, як Тонкс, донька молодшого Блека - Реґулуса, хто мати вона не знала, до трьох років дівчинка жила з батьком, вона погано пам’ятала їх побутове життя, але завжди знала, яка вона була з ним щаслива. На жаль, Реґулус пішов з життя віддавши своє майбутнє задля мирного та безпечного життя доньки та й всього магічного світу, як вважала Кассіопея. Трьохрічну, на той час, дитину рідна баба Вельбурга не хотіла виховувати, так як не знала, хто ж була мати дівчинки, тому без проблем віддала її на виховання своїй племінниці, яка була вигнанцем в родині, Андромеді Блек, після одруження Тонкс. Стара карга вважала, що дівчинці саме місце біля нікчем, як вона казала, магічного суспільства. Натомість Андромеда і Тед Тонкси прийняли дівчинку як рідну, таке ж темне кудряве волосся, темні, практично чорні очі, як у жінки, ніхто б не подумав, що Касс не рідна донька. Навіть рідна донька подружньої пари, не була так схожа на матір. - Касс, що вже сталось? - Із столової вийшла Німфадора Тонкс, її обличчя було напружене, а волосся стало темного фіолетового кольору. Для Кассіопеї це було знаком, що щось трапилось. - Візлі підкинули мені цукерку, я покрилась від неї синім пір‘ям,- сказала обережно дівчина, витягуючи ще одну пір’їну з волосся. - А в тебе що трапилось? Ми вирушаємо за Поттером, Манданґус зійшов з посту і Гаррі викликав патронуса, деталів не знаю, але я повинна летіти за ним сьогодні. - Але ж ми мали провести вечір з батьками, Дора, я так втомилась від цього всього. - Вибач, але не сьогодні. - Тонкс похлопала по плечі сестру і відправилась на вихід з квартири. Коли Німфадора закінчила стажування в Міністерстві магії вона вирішила з‘їхати від батьків, житло виявилось дорожчим, ніж могла собі уявити дівчина. Тому Касс запропонувала їй переїхати в її сімейний будинок, після смерті бабулі Блек він по праву належав їй та її дядьку, який на той час перебував у в‘язниці Азкабан. Але єдиною головною умовою дівчини було те, що вона житиме з сестрою влітку. Касс прагнула бути більш самостійною, хоча батьки часто їх навідували. Але з початком всього цього хаосу дівчата почали їздити до батьків самі. - Що Блек? Зацінила новий виріб? - З кімнати виглянула голова одного з близнюків. - Фред Візлі, випробовуй свою продукцію на комусь іншому. - Дівчина спробувала видавати посмішку, оскільки крики та істерика тільки підзадорювала хлопця. - Ну як це на комусь іншому, ти ж знаєш, що краще тебе ніхто не оцінить. - Ах так, ну все, знаєш що? Я все розповім зараз твоїй матері! І нехай вона з тобою розбирається. Старший близнюк вийшов з кімнати склавши руки на грудях. - Не розповісиш. - Чому ж це? - Тому що я розповім тоді місіс Тонкс про те, як її молодша донька замість навчання виготовляє зілля, а влітку продає його на Нічній алеї. - Звідки ти?… Та як ти смієш. - Кассіопея розвернулась та попрямувала наверх, супроводжуючись поглядом Візлі. «Звідки? Звідки він дізнався, як він це пронюхав, - подумки Блек злилась на себе, як вона могла дозволити хоть комусь дізнатись цю таємницю». Кассіопея Блек була однокласницею близнюків Візлі, дівчина, як і її дядько, пішла на перекір родинному спадку та поступила на факультет Грифіндор, хоробрих та благородних. Але як виявилось не зовсім обачних студентів. Позакласна діяльність дівчини була великим секретом, про який не знав ніхто, навіть сестра, якій Касс довіряла як собі. Оскільки ні сестра, ні батьки не оцінили б захоплення дівчини. І вона б негайно повернулась би до батьківського будинку. Просидівши декілька годин в кімнаті, Блек обдумувала як помститися близнюкам, чи стерти їм пам’ять, щоб вони забули про її існування. Вони не рідко її діставали своїми винаходами в школі, а тепер це продовжилось за межами. - Кассіопея, ти тут? - в двері хтось голосно гупав, за роздумами дівчина цього й не помітила. - - Так, заходь. Це був Сірус. - Ходімо вечеряти, прибув Гаррі, всі вже спустились, тільки тебе чекаємо. Прибули Тонкси. - Так би й відразу сказав! - Дівчина скочила з ліжка, й ринулась зі сходів. - Мама! Касс кинулась до матері в обійми. Ззаду вона почула хлопок трансгресії. - Добрий вечір, місіс Тонкс, як Ваші справи? - Фред Візлі вищирився на всі зуби, поглядавши, то на дівчину, то на її мати. - Вечір добрий, все гаразд, ось твоя мати покликала нас на вечерю, та й ми вже більше тижня не бачили доньок. - Ох, певне не вистачає їм Вашого нагляду. - Ти так гадаєш? - Андромеда поглянула на доньку. - Мама, кого ти слухаєш, ходімо до всіх, я вже так проголодалась, - грифіндорка підштовхнула матір в сторону столової та показово махнула головою, щоб волоссям зачіпити нестерпного близнюка. Всю вечерю, коли всі обговорювали з Поттером ситуацію, яка спровокувала суд над ним, Касс тільки й дивилась, як Фред Візлі шкіриться, поглядаючи то на неї, то на Тонксів. У дівчини закралась думка, як вона раніше не помічала, що більшість знущань над нею відбувається за участю безпосередньо Фреда Візлі, молодший близнюк ніколи практично не був замічений за тим, що відбувалось із дівчиною. *** В цей вечір в будинку Блеків було незвично, як для останніх місяців, мало людей. Всі сиділи по своїх кімнатах. Це була ідеальна можливість вислизнути з будинку на алею, щоб віддати продукцію замовнику, оскільки велика кількість наглядачів не давала можливості вислизнути непомітно з будинку. Дора останнім часом часто покидала будинок, це явно через Люпина, хоча вона це не визнавала, але він їй подобався, вона не втрачала можливості вийти з ним на завдання Ордену. З кімнат було чути голоси жителів будинку. Тому Кассіопея спускалась надзвичайно тихо на перший поверх. Гарна була б ідея трансгресувати, але є шанс розбити всю продукцію. Дорога до Нічної алеї була швидкою і, як ніколи, приємною. Це стала така рідкість самій вийти з будинку. Дівчина стояла на розі одного з магазину, куди її направив Наземникус, він часто шукав їй клієнтів, за певний відсоток. Нічний вітерець обдував тіло дівчини, від чого вона покривалась мурахами. Кассіопея простояла там близько пів години, поки почула, як хтось наближається. - Ви Касс? - З темноти визирнув чолов’яга в каптурі. - Так. - Принесли? - Ось, - дівчину трохи взяв страх від чоловіка в мантії, вона потяглася одною рукою до сумочки із зіллями, іншою до палички. - Все як і сказав Наземникус, 100 ґалеонів? - Так. Чоловік протягнув мішечок. - Можете не перераховувати, я вас запевняю тут повна сума. - Я вам вірю, - Блек протягнула йому мішечок з зіллям, і забрала гроші. Як тільки обмін був здійснений за спиною дівчини почулися кроки, вони все ближче наближалися до неї. Коли дівчина розвернулась в їх сторону замовник вже трансгресував. До Касс наближались чорні довгі мантії. Паніка заполонила її голову, як раптом хтось схватив її за руку. Хлопок трансгресії і дівчина опинилась на освітленій, так знайомій їй площі Гриммо. - Чим ти думала, коли йшла вночі на Нічну алею? Дівчина дивилась прямо в очі свого рятівника, ним був Фред. Його розлючені очі просто палали. Кассіопея збиралась із думками. - Яка тобі різниця? - Якось проговорила дівчина набираючись знову сміливості. - Якщо ти не замітила, то я тебе врятував від смертежерів! - Візлі переходив на крик. - Нічна алея не означає, що ходити на неї вночі потрібно, але я думаю ти про це знала. - Це не твоя справа, я б і сама впоралась там. - Та невже, тобі пощастило, що я там опинився вчасно. Ґрифіндорка ще ніколи не бачила головного жартівника Гоґвортсу таким злим. - Як ти дізнався де я? - Нарешті до Касс дійшло все, що тільки що відбулось. - Побачив через вікно, як ти вийшла з будинку, а далі здогадатись було не складно. Оскільки сьогодні нас провідував Наземникус. Заробила? - Так це Наземникус мене здав? - Ти хоть би взнавала кому продаєш свої зілля. Вали в будинок, на сьогодні пригод досить. Вони мовчки дійшли до кімнати близнюків, Блек вже направилась далі, коли Візлі зловив її за передпліччя. - Надіюсь тебе контролювати не потрібно, щоб ти дійшла до своєї кімнати? - Не потрібно. І хотіла подякувати, можливо б я і не встигла зорієнтуватись. - Йди спати. Хлопець зайшов в кімнату, залишивши Кассіопею на самоті. Зайшовши в кімнату, дівчина впала в ліжко й не замітила, як заснула. *** Кассіопея прокинулася від сонячного проміння, що світило прямо в очі. Це має бути чудовий день, зароблених за літо грошей повинно вистачити на нову мітлу для квіддичу. Але як тільки дівчина розплющила очі весь її настрій розчинився. Очі дівчини вп‘ялися в рижу маківку, яка розглядала зошит з зіллями дівчини. - Не чіпай, не твоє. - Блек, піднялась з ліжка і забрала свій зошит. - Чого тобі? - Я тут подумав, тепер ти мені вина. - Я тобі? - Ну звісно, я тебе врятував це по-перше, а по-друге, якщо ти не хочеш, щоб я розповів все Німфадорі, то ти мені завинила. - І що ж ти хочеш? Грошей? - Ну що ти так низько думаєш, не потрібні мені твої монети, своїх вистачає. - А що ж тоді? - Я тут подумав, що мені не вистачає людини, яка буде мені вина, може з домашкою чи з іншими дорученнями. - Ти хочеш, щоб я прислуговувала тобі? - Ну я б хотів помічника, але якщо ти оцінюєш себе як прислугу, то без проблем, можна і так. Кассіопея почервоніла від накіпаючої люті. - Ти занадто багато на себе взяв, Мерліне, який же ти нестерпний, а знаєш що, та пішов ти. Візлі нагло посміхнувся, і нахилився в до дверей. - Здається, коли я виходив з кімнати, я добре чув, як твоя сестра заходила на кухню, певне піду я з нею привітаюсь. Дівчина не відповіла нічого. Поки хлопець не відкрив дверей кімнати, часу було, щоб все обдумати не так багато. - Скільки часу це буде тривати? - Ну це вже інша розмова, - Візлі закрив двері кімнати, і завалився на крісло. - І так розпочнемо з першого навчального дня, щоб в будинку не виникало запитань, і впродовж, ну нехай місяця. - Гаразд, нехай так, а тепер провалюй. - О ні, зі мною це не проходить. Ми з тобою заключимо контракт, щоб ти мене не кинула. - Який ще контракт? - Магічний, Блек, магічний. - Візлі дістав з кишені рубашки пергамент. - Підписуючи його ти зобов’язуєшся місяць від першого дня навчання виконувати мої маленькі прохання. Натомість я нікому нічого не розповідаю. - Але ж Джордж знає і так? - Ну звісно ж, думаєш цей слизень Наземникус сказав про тебе так, що тільки я зрозумів, мій брат прекрасно знає, за тебе. - Чудово. - Саркастично відповіла дівчина. - Давай підпишу.