Сузір'я Блеків

- Поспіши Касс потяг ось-ось відправиться. - Містер Тонкс тримав валізу доньки і чекав поки Андромеда обіймала Кассіопею. - Зустрінемось вже на Різдво, - Блек поцілувала матір в щоку, і обійняла батька. - Не забувай нам писати, і прошу, готуйся до екзаменів. - Обіцяю. Кассіопея забрала валізу та новеньку спортивну мітлу і запригнула до свого вагону. Вільне місце знайшлось біля однокласниць Касс, Джонсон та Спінет. - Це вогнеблискавка? Де ти взяла стільки грошей? Скажи, ти її вкрала? - випалила Анжеліна і дівчата залились сміхом. - Ну звісно ж. - А реально, Касс, звідки гроші на нову мітлу? - Працювала влітку, трохи батьки доклали. Сказати, що повністю батьки не давали на неї грошей було б поганою ідеєю, тому що не може учениця на канікулах законним способом заробити такі гроші. Дівчата обговорювали як в кого пройшло літо, і багато що Кассіопеї довелось викинути з розповідей, тому цікаво її слухати не було. Дівчата і не замітили за бесідами як до купе зайшли Лі Джордан, Фред та Джордж Візлі. - О, які люди, ми тут пропонуємо всім цукерки, ви як? - Я пас, - Касс відразу згадала, це ті самі жахливі цукерки якими вперший день її пригостив Фред, від них в дівчини виріс хвіст. До вечора вона не могла його позбутись. - Не довіряєш мені? Я мирний студент - Це сказав хлопець, якого минулого року вигнали з уроку трансфігурації за феєрверк у формі Макґонеґел. - То був Джордж. - Брехня, — одночасно сказали Джордж і Лі Джордан. - Що ж Касс, що по дорученнях, готова завтра писати всі домашки за мене? Грифіндорка палюче поглянула на хлопця, якби поглядом можна було б спопелити, то на місці Фреда Візлі не залишилося б нічого в цей момент. Крізь зуби Блек практично просичала: - Гаразд. - Ти зараз серйозно? - Алісія повернулась в сторону дівчини. Кассіопея нічого не відповіла і просто вийшла з купе. *** Перший навчальний день в Гоґвортсі пройшов просто жахливо. Нова професорка захисту від темних сил Долорес Амбридж на першому ж занятті зняла 50 балів з Ґрифіндору та відправила Кассіопею, Фреда та Джорджа Візлі до Макґонеґел через суперечку з нею. Снейп також був не в найкращому гуморі, хоча за відмінне зілля Касс отримала 10 балів, але всерівно отримала покарання, за те, що допомогла Джорджу Візлі. Зате Ґрифіндорська вітальня мала той самий гостинний та затишний вигляд за яким так сумувала дівчина. Вечір проходив як завжди жваво, всі ділились враженнями, обговорювали, літо, предмети, квідич та ситуацію яка розділила факультет на дві сторони. Є ті, хто вірить Поттеру в поверненні Волдеморта, та ті, хто вірять пропаганді Міністерства, що це все брехня. Саме це відволікло дівчину від читання книги зіллєваріння, яку вона знайшла влітку в будинку на площі Гриммо. - У «Щоденному віщуні» про тебе писали, і про Дамблдора також,-мовив Шеймус Фініган. - То читай його і надалі, як твоя дурнувата мамця. - накинувся Поттер. Останнім часом Кассіопея більше почала брати до уваги такі раптові напади агресії від Поттера. - Дай моїй мамі спокій! Дівчина вскочила зі свого насидженого місця, коли побачила, як Поттер потягнувся за чарівною паличкою, що так вдало була у його задній кишені. Схопивши Поттера за плече допоки він не натворив дурниць. - Ходімо зі мною, негайно!- Не очікуючи відповіді вона поволокла хлопця за собою. Ґрифіндорці вийшли за портрет Гладкої пані. - Що з тобою? - Розумієш, я не знаю. В якийсь момент я почуваюсь таким злим, ніби втрачаю себе. - Поттер потрохи починав заспокоюватись. - Після смерті Седрика я постійно бачу сни, і вони ніби реальні. Мені здається, що я сходжу з розуму. - Гаррі, в смерті Діґорі ти не винен. - Ви всі це мені повторюєте, але це і моя провина також. - Це все Волдеморт. - дівчині звело щелепу від злості згадуючи його. - Я знаю Касс, він вбив твого батька, Сіріус влітку казав мені. Він був смертежером, а коли вирішив піти. Гаррі подивився на дівчину, її напружене обличчя стало сумним. - Все не зовсім так, але це не важливо. Колись можливо прийде час і я розповім. Вони сиділи на сходах та розмовляли декілька годин. - Здається нам час повертатися, - сказав Гаррі, коли побачив, що Касс вже трохи труситься від холоду. - Певне ти правий. - Зайшовши до вітальні, Блек ще зупинила хлопця. - Зачекай тут, я тобі щось маю, - дівчина направилась до спальні дівчат. Повернувшись за декілька хвилин із невеликим флакончиком із голубою емульсією вона вручила його Поттеру: - Ось випий перед сном, це повинно тобі допомогти краще спати. - Дякую, - Гаррі якось невпевнено взяв флакон. - Добраніч Касс. Ще раз дякую за все. *** - Напишеш мені зіллєваріння на наступний тиждень. В бібліотеці до Кассіопеї підсів Фред Візлі. - Невже ти не можеш зробити це сам, це ж корисно вивчити. - Я маю інші плани, і ми з тобою обидвоє знаємо, що ти в цьому краща. - Але сьогодні ж тренування з квідичу, я не встигну. - У тебе є ще ніч, чого ти, - хлопець засміявся і пішов на вихід з бібліотеки. Блек направила паличку на одну із книг і промовила: «Вадівазі!». Книга вилетіла зі стелажу і влучила у голову Візлі. - О! «Ядовиті рослини Англії» - хлопець підняв книгу. - Поки мене це не цікавить. Він поставив книгу на стелаж і вийшов. «Як же ж він мене бісить», - подумки злилась Касс. - Чому ти це робиш? - Що? Герміона Ґрейнджер, яку було важко замітити за горою книг, якими вона обставила себе повторила запитання: - Навіщо ти погодилась писати за нього роботу? - Я не те щоб погодилась, я просто не маю вибору. - Це як? Кассіопея коротко переповіла Герміоні ситуацію на площі Гриммо. Не вдаючись до подробиць про те, що зілля вона продавала. - Так він тебе просто шантажує. - Я підписала договір, щоб він нічого не розповів мамі. Ну це лише місяць, це вже добре. - А ми підозрювали з Гаррі та Роном, що ти щось в тій кімнаті виготовляєш, хоча була підозра, що близнюки окупували твою спальню. - Що ж треба починати, бо тоді я точно буду тут ночувати. - Так давай я тобі допоможу? - Герміона глянула на пергамент, де розглядала теми робіт. - Тобі немає чим зайнятись? - По правді є, але якщо я тобі допоможу, то ти б змогла допомогти мені. - З чим це? Попереджею, якщо це твоя ССЕЧА, то відразу ні. - Та ні, діло не в ній, - Герміона трохи обурено відреагувала, але відразу знову змінила свій тон. - Все діло в Візлі, - продовжила вона, -Фред і Джордж використовують свою продукцію на першокласниках. Ти бачила те оголошення? Звісно ж староста Ґрейнджер не могла це пропустити, вона ще перед від’їздом з площі Гримо погрожувала близнюкам розправою за їхню продукцію, якщо вона буде в вітальні Ґрифіндору. - І що ж ти від мене хочеш? - Рональд зовсім не бере участі, ніякої підтримки. Я б хотіла заручитись твоєю підтримкою в війні з ними. - Ти серйозно? Перейти дорогу Фреду та Джорджу Візлі це не покарання отримати. Ти чула про Кеннета Таулера минулого року? - Що саме? - Я не знаю як саме він перейшов дорогу Візлі, але його всього обсипало чиряками, напередодні Різдвяного балу. - А з чого ти взяла, що це вони винні? - Я на бал повинна була йти з Кеннетом, тому хотіла йому допомогти, як виявилось йому підсипали в піжаму бульбадоксу. Я приготувала відвар, але він не відразу спрацював, довелось йти на бал з одним із студентів Дурмстренґу. - Так звідки ти дізналась, що це Візлі? - Недовірливо глянула Герміона. - Фред сам мені зізнався, - пояснила Касс, - на балу. Сказав, що той зіпсував йому якийсь план. Ось так. - Але ж ми не можемо залишити першокласників без захисту. - Ми? - Касс здивовано глянула на Герміону. - Ну будь ласка, я не можу показатись поганою старостою. - Гаразд, я щось спробую придумати. Це були відчайдушні слова від дівчини, тому що вона і сама не раз потерпала від жартів та продукції Візлі. Але це був гарний привід помститися їм. *** Тренування з квідичу було одною із розрад для дівчини, а тепер із новою мітлою, дівчині нетерпілось нарешті спробувати її в грі. - Ми повинні в п’ятницю обрати нового воротаря, - Джонсон стояла на місці Вуда, чимсь вона тепер стала нагадувати його, - я всіх наполеглево прошу не бути як Поттер, і не вляпатись у проблеми. - Анжі, тобі не здається, що в тебе вселився Олівер? - Фред Візлі кинув дівчині квафел. - Не смішно Візлі, так всі на поле, ми обмежені в часі. Тренування проходило просто чудово, воротарем поставили Гаррі, він так відволікся від проблем і тренування було повноцінним для інших гравців. Поттер був не поганим воротарем, пояснюючи все тим, що впіймати квафел куди простіше, ніж снич. - Візлі! Будь уважнішим! - Касс пролетіла чуть не врізавшись в Джорджа Візлі. - Тренування закінчене, спускаємось! Джонсон зловила квафел і почала приземлятися. *** - Фред, твій доклад! Кассіопея протягнула Візлі доклад з настійок. - Я ж тільки сьогодні попросив. - А він вже готовий, щось не так? - Та ні, але як ти все встигла? - Тебе це не повинно стосуватись. - Ти встигла написати свій доклад? - Яка тобі різниця? - Поглянула на нього дівчина, тримаючи ще стос пергаментів в руках. - Велика. Бо якщо ти не здала свій заради мого, я почну почуватися винним. - Не переживай, тобі це не загрожує. - Це не відповідь. - Тоді так: ні, не встигла. Фред на мить замовк, ніби перевіряючи, чи вона жартує. Вона знову рушила коридором у бік бібліотеки, але за кілька кроків почула позаду знайомі кроки. - Куди це ти? - У бібліотеку. Писати свій доклад. Якщо мадам Пінс мене не вижене, є шанс закінчити до відбою. - Чудово. Я йду з тобою. Кассіопея різко зупинилася. - Ти? У бібліотеку? Добровільно? - Не дивись так, ніби побачила дракона в коридорі. Вона фиркнула, але не прогнала його. - Якщо ти хоч раз голосно засмієшся в бібліотеці, я викину тебе звідти сама. - Приймається. В бібліотеці вже не було ні душі, тільки шелест сторінок та приглушене потріскування каміна порушували спокій. - Ти справді зібрався мені допомагати? — запитала вона, не відриваючи погляду від товстого підручника. - Уже шкодую, що запропонував. - Двері он там. - Пізно. Я вже втягнувся. Фред сів навпроти, підтягнув до себе пергаменти і почав записувати. — Пиши, — Кассіопея схилилася над старою книгою. — “Настій із місячної роси застосовували…” Він записував майже не думаючи, поки вона швидко перегортала сторінки в пошуках продовження. — “…лікування…” Фред підняв голову. Вона сиділа навпроти, спираючись ліктями на стіл. Кілька неслухняних пасом вислизнули з-за вуха й спадали на обличчя. Вона тихо бурмотіла текст собі під ніс, звіряючись із рядками, несвідомо морщила лоба, коли не могла розібрати старий почерк, а потім знову починала диктувати. — “…побічних ефектів…” Фред не написав ані слова. Дивно. Він бачив її майже щодня. На площі Гримо, на уроках, у Великій залі, у вітальні Ґрифіндору. Але зараз, у цій тихій бібліотеці, вона здавалася зовсім іншою. Без своїх звичних жартів, без хитрої усмішки. Просто захоплена справою… і напрочуд жива в кожному русі. Вона машинально закусила нижню губу, гортаючи сторінку. - Фред? - Га? - Ти пишеш? Він кліпнув, ніби прокинувся. - А… так. - Ти вже хвилину нічого не пишеш. - Мене відволікла цікава книга за тобою на стелажі. Дуже вчасно, пиши давай. Він лише криво посміхнувся й знову взявся за перо, але вперше за довгий час зрозумів, що його відволікає на книга.